Я знала ти прийдеш,
Осінній дощ сумний...
І глянеш в душу мокрими очима.
Сьогодні плачу теж...
Цей день завжди такий,
Бо ж є на це молитвенна причина.
Краплинкою дощу...
Сльозинка по щоці...
І туга в серці...часом незгасима...
В молитві відпущу...
Зі свічкою в руці...
Залишу теплий спогад за плечима...
Дощ... Закрити вікно і мовчати, слухаючи його мелодію...
Nino27 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цей Ваш коментар вже звучить віршем.Дякую!!!Приємно чути Вас, дудже гарно і цікаво пишете(боюсь навіть коментарі писати на Ваші творіння,читаю з захопленням)Хай щастить в усьому!!!
"Ця казка днів - вона була недовгою.
Цей світлий сон - минув без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею -
воно лишилось на усе життя."
Ліна_Костенко Чомусь ці рядки згадалися після прочитання Вашого вірша!
Nino27 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі!І за віршик і за візит!Завжди вам рада,Анатолію!!!
Nino27 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не плач,моя хороша.Це мій сум,моя втрата,вже багато років тому,яка болить завжди.Іменно сьогодні.А завтра буде завтра.Життя триває...і наш обовязок прожити його гідно...Дякую за розуміння і прости за сльози!
ой, как много многоточий, прям как у меня , это от избытка чувств и нехватки слов. красивый стих, Нино, заставляющий тщетно пытаться, понять, что Вы отпустили?..
Nino27 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Володимере!!!Рада бачити Вас у себе.
Повірте,день сьогодні такий.Чомусь я не хотіла писати в деталях.Завтра все буде по іншому.Спасибі велике!!!