Вербо пишна,
де ти росла?
Листя твоє
вода несла,
гілочки змокли
в сірій воді,
а ти дивилася:
що там на дні?
Листя твоє
вода несла,
недалеко –
до берега,
до берега
не донесла,
в очереті
заплутала.
Всі очерети -
в сірій воді,
тягнуть в небо
гострі кінці,
жовті кінці –
темні хмари,
а чи сягнуть
небесні барви?
Тут небеса -
яскраві й сині,
пливуть кудись
білі хмари,
дивляться пильно
в озера гладь:
багатий там
відтінків ряд.
Темніша там
синь у воді
і не такі
білі хмари,
як придивитись:
хто залишився,
вітер завмер,
біг зупинився.
Верба пишна -
на березі
дивилася
на береги,
вербо, чому
стоїш сумна?
Гілля росте –
буде верба!
Фотографія автора.
18.10.2015.
Івано-Франківська область.
