Дуже дякую Antonina Vinnitskaya за її вірш
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614943Прочитавши який мене нарешті там прорвало
(і "ні" переконанням, що вони всі встав, що завважиш сам за краще)
Ходять по вулиці послідовні люди,
перебираючи в думках прообіцяне Завтра.
Я-не_слухаю-"завтра" людина.
Але Це всюди, як навала давлячого
міських стін багатоповерхівок,
політичного відтягування,
давить на мозок, тупа секунда вражень
від почутого всюди і повсякчас, не пробачаю
нічого, та воно не вщухає, лунає, як ниючий біль,
манить тебе немов здерта пломба,
підхоплене тими, хто
втомився, або "побачив" течію,
Звіритись із затаяним списком, послати кондуктора,
купити "чуючого мене" непотребу, слухати
медіа, мої цілі розмиті,
"А з кого вибирати?", це, як поза в якій менше болить.
Вірш, читаючи який "розродився" називається "Давай наступимо на горло своїм мріям...". Сподіваюся заспаний ім'я автора не пересобачив... Не знав, як правильно вставляти посилання. Чекаю пропозицій, де розбити 3-ій рядок, в мене завжди найбільше "пригод" за тим, чи де його урізати. "Не пробачаю нічого" при розбитті я не поставлю з краю рядка, бо я забобонний... "Давлячого міських стін багатоповерхівок" був погидував заміняти "клаустрофобією", та й то ж начебто не те. Пропозиції, ругань і коментарі приймаються тут... Ой, в мене ця фраза, як закляття, що буду шарпати той віршик... І з висновком знову налажав...
до сліз пробрав...ото собі надумалось усяке...дякую!!!!!!
