Холод. Тремтіння без кінця,
Холодні руки прагнуть лиш тепла.
В чому суть життя?
Де ж ті щирі почуття?
Нема! Ніде нема!
Душа? І її нема! Лише гірка сльоза
В окремих "ти" і "я".
Ти думаєш ми прагнемо одного?
Спільного у нас нема нічого.
Ти думаєш, що світ прекрасний?
Не перечу! Але, можливо, завтра він вже згасне.
Ти думаєш, що буде краще?
Я переконана, що буде важче
Нести той хрест на Голгофу.
Я рада, що вмію писати ці строфи
Тобі! Вже не перші й ще не останні.
Погляд? шукає поєднання.
І вуха чують тільки проклинання.
А де ж воно, оте кохання?
Про яке говорять віками
І називають солодкими словами.
Нема! Ніде нема! Повсюди лиш зима.
Не вірите? Переконайтесь!
Не чуєте? А ви то менше лайтесь!
Не бачите? Роздивіться, лиш сліпими не лишайтесь!
Тут холод! Там холод! Всюди холод!
Вчора холод! Сьогодні холод! А завтра?
Залежить від нас, що буде між нами землянами!
