Не знаю чим мене приворожив,
Не відаю чому не сплю ночами,
і навіть дні мої тепер без тями,
й не знаю навіть, чи без мене ти тужив.
Не вірю, що усе пройде намарно,
благаю про зустріч хоть на мить,
і серце моє знову защемить,
У океані цім безмірно й дурно.
Не вірю в долю, і страждання,
Та душа вгору знов летить,
Немов та птаха гоготить,
й чекає нашого світання.
Не знаю чом, мій милий друже,
Я так жорстоко обійшлась,
з душею твоєю збавлялась,
і все відносилась байдуже.
У твої сни я пробивалась,
та все ж не так я вже й старалась,
й нікому я ще не дісталась,
От тільки зараз закохалась.
