Зупинить свій лік пісковий годинник,
І втратять значимість солодкі слова.
З трепетом буде старенький художник -
Кидати у вогнище пензлем дрова.
Утопиться в сльозах сіра буденність,
Зникне у темряві шостий трамвай.
Не буде доречною, ніжна мерзенність -
І реченням стане, лиш слово «чекай».
Погасне в тумані, краплина надії,
В повітрі загубиться білий пісок.
І вийдуть у плавання чорні лодії -
Запахне чеканням у полі бузок.
Розмаєм гірким наповниться час,
Запалить мовчання у небі вогонь.
І вибухне різко серцевий фугас -
Що був детонований з твоїх долонь.
