Як спішно час веде відлік,
Хвилині множаться в години,
В валізи спішно запаковує свої провини,
Рушать в історію готується 20-й вік.
Летять слова прощання з ним:
Прокляття, сльози каяття,
Розіп’яті, знедолені народи
Лишаються на звалищі сміття
Перед лицем змарнілої природи.
Він залишає в спадок нам
Земнії надра спорожнілі,
Річки ,озера обмілілі,
Обвуглені, порубані ліси
Лишив природньої краси,
Нагнав тумани жовто –сірі.
Шалений оберт набирав.
Стрімкий, метало-електричний,
Став ядерно-апокаліпсичний,
Хоч благо людству обіцяв.
Вітри буремні запалив.
В крові людській топив народи.
На тлі братерства і свободи
Високі мури городив.
Не все ще в прірву полетіло .
Хто скаже ,то його вина,
Що людство наче подуріло
Від скоєного ними ж зла.
Не відають чого творять.
Зневірились, на що чекають,
І бідами грядущими лякають,
Від страху натовпом біжать
Попереду один другого
Прощення в Господа прохать.
Простив…….
І знов лукавлять і грішать.
А там за брамой сповідальні
Лукавий і спокусливий чекає.
Нові гріхи творити манить,
Все краще рушить і поганить,
Бо суть у грішних є така.
Пророки- пращури давно
Біблейські мудрості писали,
Житейською мудрістю назвали,
Але нащадкам все одно.
Людину Генієм назвали,
І річки повернули «вспять».
Свій розум стали вихвалять,
Ще й носа в атом повстромляли.
А він того їм не простив
І носа швидко прищемив …….
А щоб надалі поважали.
Нам стало тісно на землі.
Будує людство космодроми
І вже гуркочать в небі громи,
Злітають в космос кораблі
Кидаєм погляд на зірки,
Планети манять невідомі
І нам байдуже що в озоні
З’явились ще нові дірки.
Я б вам багато б говорив
Кому чого не вистачало,
Але пробачте, якось сталось,
Що й я не ангел ,теж грішив.
Пора, пора за розум братись
І разом з словом каяття
До правил предків повертатись,
Що залишилось – зберегти
І відновити все що в змозі,
Бо вже стоїть в нас на порозі
Жорстокий 21-й вік.
25.11. 1999 р.
Майже скоро чверть минає…..
