У самому центрі невеликого містечка, на одному з його перехресть з'явився... слон. Він стояв там вже кілька днів, сумно помахуючи хвостом. Іноді він піднімав свій хобот вгору і сурмив так, що крик його розносився по всіх околицях .
Але більш дивним був навіть не сам слон, який невідомо навіщо стояв посеред вулиці у розпал зими, а те, що люди продовжували жити своїм буденним життям, роблячи вигляд, що ніякого слона зовсім не існує, і нічого особливого не відбувається. Вони діловито снували повз сірої громадини, стурбовані, як здавалося, тільки своїми справами.
Але насправді всі люди цього містечка боялися. Вони боялися дресирувальника слона з цирку - сильного і злого чоловіка з великим і негарним шрамом на обличчі. Він іноді прогулювався містом з довгим батогом в складених за спиною руках і зрідка дуже голосно, і зло їм клацав . Та так, що починали гавкати всі навколишні собаки.
Люди не знали, чому дресирувальник виставив на вулицю слона, але вони були занадто полохливі і обережні, і тому боялися навіть говорити один з одним про це.
А слон все стояв, переступаючи з ноги на ногу на морозі, над ним піднімався густий пар, і в його маленьких очах, якби хтось посмів туди заглянути, розгорявся червоною пожежею гнів.
