"НаФу"
Коли ж до нас добро приб'ється?
Коли ж то прийде свято золоте?
Чи вся та кров даремно ллється?
В грязі згниває жито молоде
Війною втомлена країна
Нужденний люд серед сиріт
А на олімп вповзла зміїна
І їсть з щурами із корит
Ті ж очманіли до безтями
Життя богемне в час чуми
Стають ягнята упирями
Вмирають віддані сини
Нестерпно чесному дивитись
Коли крадуть в дітей малих
Їсть божевільна чорна пристрасть
Тотальних здирників глухих
Раби кишені душ не мають
В обгортках слів сталевий гак
Одного в гору випирають
І вожаком стає хижак
І бреше вівцям безсоромно:
На пасовища! Геть нужду!
Води там вдосталь, їжі повно
Ставай покірно під вузду!...
Розкриєш очі - час продажний
Над бюрократом бюрократ
Стоїть всміхається безкарний
Ще й філософствує той гад
А холуї мов лист кленовий
Прилипли жадібно до срак
І що не день - хабарник новий:
Хто за мільйон, хто за п’ятак
І нескінченно, як по кругу
Немає страху, каяття...
Чи зрадники ведуть Іуду,
Чи то Іуди б'ють щура?
*
Від мрій замучена країна
В надії жде, в надії спить...
З узбіччя хреститься дитина
І вже не просить, а мовчить.
*
А може чесний хтось проб'ється
Через оту мерзоту всю?
І буде чутно, чутно серце
А не щурячу метушню. 28.01.16
