В переддень сонця
На крутосхилах осяянь посвяти
Побіля витоків весняних хороводів,
Коли, натхненні жаром незайманих тіл,
Тремтливі руки дівочої цнотливості
Вплітають квіти першого кохання
В вінки звитяги
На голови юначих поривань,
Я в трепеті пробудження землі
Раптово вибухну
Нестримним летом брунькування
В просторах новонароджень
І буду на дівочої сором'язливості крилі
І на крилі завзяття парубочого
Злітати в небеса палких обіймів і освідчень.
Я буду перлини дівочих посмішок
Навпереміж з перлинами пташиних заспівів
Нанизувать на нитку досвітку квітневого
В намисто пристрасних бажань
На лебединій шиї тендітного кохання —
І всі побачать, як наче із відкритих ран
Лісів, гаїв, полів і пагорбів,
Уражених лезом бажання народжувать,
Невтримно заструмує зелена кров весни,
Пульсуючи у ритмах солов'їних тьохкань
Шаленством циганської крові травневих марень
У жилах волохатої ведмедиці-ночі,
Що пухкою і теплою лапою вітру
Незграбно шарудить у кронах розлогих дерев,
Немов у вуликах весняних таємниць,
Шукаючи солодкий мед кохання
У серцевині травня.
А я в танок змагання молодечого пущуся
В такт калатання серця весняного
У пошуках лагоді леготу ніжного
Й медвяними босими ніжками
Запахів дивних
Відбитки слідів своїх втоптувать буду
Візерунками квітів пахучих
В зелені килими степів,
Аж доки щирість поцілунків не розквітне
З такою ж чистотою і відвертістю,
З якою перший яблуневий цвіт буяє.
Напередодні сонця
На крутосхилах
Переможних осяянь кохання
Я буду закликати Сонце —
І Сонце таки таки настане!
