Деякі з маловідомих фактівШевченко Тарас Григорович — український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський та політичний діяч, фольклорист, етнограф. У Торонто є музей, присвячений тільки шевченківській тематиці. У галузі літератури щорічно присвоюють Шевченківську премію — одну з найпрестижніших відзнак України.
Портрет Тараса Шевченка зображено на банкноті номіналом 100 гривень та на золотій пам'ятній монеті номіналом 200 гривень. На його честь названо астероїд 2427 Кобзар.Перебуваючи у членстві Кирило-Мефодіївського товариства, Шевченко висував ідеї автономного статусу України та інших слов'янських держав, і столицею такої багатонаціональної держави він бачив місто Київ, а не МосквуУ 1861 році Шевченко за свій рахунок видав тиражем 10 тисяч примірників складену раніше брошуру, по якій українці могли вивчати основи грамоти в безкоштовних недільних школах. Це був «Буквар», який вважається основою літературної української мови.Відомий музикознавець Дмитро Ревуцький (брат композитора Левка Ревуцького) згадував:
"Коли мені довелося в 1902 році бути в селі Качанівці в розкішній садибі В. В. Тарновського, старий садівник Тарновського Андрій Микитович Кот привів мене до столітнього дуба на значній відстані від панського палацу і сказав: «Отут під дубом мій батько та інші кріпаки ще старого Григорія Степановича Тарновського сходилися ночами слухати, як Тарас Григорович Шевченко співав їм пісні. Він співає було, а люди плачуть. Тому цей дуб і зветься Шевченковим». Сюди, під захист старого велетня лісів, тікає вечорами від панської компанії поет-революціонер. Це для них, своїх друзів та улюбленців, приїздить він, власне, в Качанівку. Він не міг жити, щоб не співати. Він співав, ховаючись від дячка Богорського, співав у панському передпокої, порушуючи наказ свого пана, співав, коли його заарештовували, коли вели його до фортеці, співав і в самій фортеці.
Художник Л. М. Жемчужников, який чув Шевченка напередодні його смерті, писав: «І тоді, коли співав покалічений страждалець, то в кожній нотці відчувалась душа співця-художника, справжнього народного співця».Хіба він зараз не серед нас?
Хіба мрії його збулися?
Сивий день у туманах згас -
Руде днів пережитих листя.
На вустах всіх його слова,
А серця ніби раптом оглухли...
Шлях, Тарасе, ти нам вказав,
Нагадай ще, щоб в єдності бути.
Щоб на сході отямились ті,
Що на зраду поставили тупо,
Нагадай: їм не буде в житті
Ні пошани, ні пам'ті внуків.
А Вкраїна зорею зійде,
І засяє над цілим світом...
Ти до цього, Тарасе, ведеш...
Батьком ти нам в житті...
А ми - діти...
Чудові слова... Тарасові дні -святиня наша... і ніхто з нас не може напитися, як се було вчора... 
