Божевільні не знають спокою ,
божевільні не чують жалю.
Залиши мене на хвилину,
я і так вже стою на краю .
Ти той дух ,що лишає розуму
і руйнує усе на шляху ,
ти залишиш по собі спогади -
про оту божевільну чуму .
Про оті безкінечні танці і про крики веселі й чудні.
Ми були тоді новобранці - ми залишимось ними в душі .
Жаль у старість не можна забрати божевільні ці ритми і глум .
Ми були колись божевільними-
вільними , Боже , колись ми були .
