Хвилюються вітром
Старії дерева.
Немовби розмова в них
Довга й тривала.
Тисячоліття, віки та роки
Не скінчається мова-
Про витоки спорять.
Про круті береги
Рідного джерела Борисфена.
Про луки й тополі,
Сусідні ліси, галявини чудні
І квіти, і роси, про все навкруги,
Про покоси, про люди,
Про хати, що під цими
Деревами сплять.
Гаї шумлять. Хвилясті
Звуки вітра й сонця
Ніби линуть.
Гаї шумлять і розмовляють
Ті стародавнії дерева.
А до них хати і хмари наче йдуть.
Чути птахів і різні трави,
Шум гуде, дерева скриплять і гомонять,
Так розмовляють між собою.
Звуки видають . Думають про
Особисте дідове своє. Про вікове.
Вітри шумлять.
Артана.Прадавня моя земля.
