Я пам'ятаю всі недоспані ночі
І миті життя коли хочеш кричати
Я пам'ятаю твої руки і очі
Про них краще писати...Мовчати.
Мовчати
Де був ти тоді коли світ розвалився
На крихти розсипався ніби хлібина
Де був тоді той кому ревно молився
Коли роздирала серця хуртовина
Я пам'ятаю. Та воліла б забути
Усі твої тріщини й посмішку згуби
На мить захотіла усе повернути
Й поцілувати зів'ялії губи
Та їх вже цілує хтось. Й не одну днину
Шукала я втіхи у пластівцях сніжних
Впускаючи в душу сумну хуртовину
Купалась у віршах своїх...Таких ніжних
Коли ти пішов світ згорів й розчинився
Сліди залишаючи жовті й іскристі
Де був тоді той кому ревно молився?
...Не знаю та мабуть в отім падолисті
