Зачинені двері.
Я ніч малювала, а ти
Ранку чекав, і ранок настав, одначе,
Я ще тримала в долонях чужі світи.
Ти ж стрічав сонце.
І сонцем ставав, юначе.
І, наостанок,
Торкнувшись нічного весла,
Сонячним зайчиком ковзаєш в мене по стелі.
Я б за тобою в оте Закрайсвіття пішла,
Тільки ця ніч
так нагадує смак карамелі.
Тільки ця ніч
Не рахує розбитих човнів,
Лиш ароматом насичує яблука райські.
Там, де залишиш мене між таємних вогнів,
Гноми мене підберуть
чи боги скандинавські.
І зачаклують
Одним із магічних заклять.
Місяць уповні. Місяць прийде з обіду.
Може, розпалиш для мене найвище з багать?
Швидше, мій сонячний!
йдуть сіроманці слідом…
Наташа, а Вы незнакомы с Ольгой Дмитри Евой, это ее ник? вы чем то очень похожи, она тоже обитает в вымышленных мирах, правда они у нее не столь ограничены любовью к мужчине. у Вас прекрасная фантазия, хорошая образность, не понимаю зачем Вы ограничиваете их, выпустите себя из этой золотой клетки на волю. мир огромен, жизнь разнообразна...
удачи и счастья Вам.
... о,Володя,помнится,где-то встретила такое "нет,нет,я очень хорошо понимаю,что такое вымышленная реальность,но,может быть,кто-то наконец мне объяснит,что такое реальность? "....
Дуже цікавий твір з'явився з під пера, Наталі - авжеж, під сіроманський настрій. У творчих людей найважливіше - впіймати, реалізувати, ледве помітне сяйво Божого , та хоч і відьмівського подиху, або коливання маятника фантастичного і неперевершеного Всесіту ...
Бажаю подальшого польоту та охоти гірше неволі за танцем Музи...