ПРО САМБІР (місто обласного підпорядкування на Львівщині)
На лівому березі річки Дністер
Є Самбір – це місто, районне тепер.
В далекі, у дохристиянські часи,
Поселення тут (дослідили!) були.
В тринадцятім віці (це згадує друк!)
Ординців загін налетів, наче крук,
На город (старий ще), його сплюндрував,
Дітей не жалів навіть, різав, рубав.
Вцілілі, зібравшись у групи тісні,
В Погонич подались, де хащі лісні.
Сховалися там – у долині Дністра,
Місцина надійна на той час була.
Де біль жив і страх – поросли там мохи́.
З’явились будинки, церкви та шляхи.
Де річка текла лиш, вигойдував бір –
Там місто зросло, його назва - Самбі́́р.
Росла довкруж нього червона верба,
Самбі́рка її інша назва була.
Можливо, у міста, від неї й ім’я.
Самбірки тепер не побачиш, нема.
Князь славний Владимир це місто прийняв,
До Русі (до Київської) приєднав.
Три сотні літ й пів самбірчани були
У складі Русі. Та поляки прийшли
На довгих чотириста і двадцять літ.
Зазнали краяни від них много бід.
Селились вони, наживали тут статки,
Народ зневажали, високі податки
Платить вимагали і з бідного кпили.
Культуру і мову вкраїнську губили.
А потім австрійці це місто узяли.
В нім сорок шість літ вони владу тримали.
На всій Лодомерії й Галичині
Тоді встановили закони свої.
У Самборі виросли нові будови –
Гімназія, Ратуша, вчительська школа,
Єврейська – для діток і цвинтар новий,
Шосе на Дрогобич і рейки на Стрий.
Австрійці своє і чуже шанували.
На розвиток націям право давали.
А ось в світову (першу) рускіх навала
Спалила книжки, що «Просвіта» зібрала
Тут, вивезла меблі зі шкіл, обладунки.
Такі от були московітів «дарунки».
До ЗУНР-у Самбі́р в вісімнадцятім році
Ввійшов на сім місяців. Скалкою в оці
Було таке рішення польським магнатам.
Прийшла Посполита – недовго була там.
За ними – совіти і німці-катюги
(У час світової війни, котра друга).
Прогнали фашистів, совіти (як слушно!)
Взяли самбірчан у союз непорушний.
Й усю Україну – і захід і схід,
В Союз той (радянський) взяв східний сусід.
Хто в згоді не жив з ним – ішов в буцегарню,
В Сибір, де морози, в психічну лікарню.
Поборникам волі і прав шили рот.
Всі злитися мали в радянський народ.
Та штучне ніколи не стане природнім.
Розпався Союз на країні свободні.
Вкраїна тепер незалежна держава.
Ще буде у неї і сила, і слава!
Та штучне ніколи не стане природнім.
Розпався Союз на країні свободні.
Вкраїна тепер незалежна держава.
Ще буде у неї і сила, і слава!
Прекрасна поетична історія.
