Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: rutzt: Ховало сонце об’єктив - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Відочка Вансель, 11.02.2017 - 08:21
Виходив дощ і говорив, І шепотів. І обнімався. І тягне сонце об'єктив, Бо дощ зі мною цілувався! Весна далеко ще була, І лютий сипав дощеснігом. Чи ще хотілося тепла? Чи філіжанку чаю й сміху? Чи ще обіймів і дощів? Чи просто кави зранку в ліжко? Не знаю, що би ти хотів. Вже сонце теплить в вікнах ніжки. І знов улюблений мій дощ Цілує в очі і волосся. Як у корито в слід підошв Розлігся вітер і голосить. А лютий березнем вже був, А лютий був сьогодні січнем. Свої обов'язки забув, Всміхався. Бо був гарним учнем. Я-учениця не така, Прогулюю життя уроки З самим дощем. І гопака Виводить вітер в свої роки. |
|
|