Я знову йду... не оглядаюсь
Дивлюся пильно в далечінь,
Тебе люблю,мій рідний краю
Не можу більше-в серці біль.
Як не любить красу природи,
Степи,ліси,квітки,траву,
Повітря чисте,чистіводи
Тебе люблю,я знову йду,
Вже нині йду-не покидаю
Тебе гуцульський,український краю.
В своїй душі люблю,бо знаю
Що твій народ завжди чекав,
Повір мені,люблю,кохаю
Завжди тебе він захищав.
Широкий лан,мій рідний лан,
Іду в життя неполохливо
Махну крилом через майдан,
Та хочу я,щоб не зрадливо
Та мрія вела до мети,
Я буду завжди вільно йти.
Ланок,де жив,та як лишить,
А Випханка,тай гай,діброва,
Але повір,душа болить,
Бо бачу тінь стоїть дубова.
Я вірю з неї вийдеш ти!
Моя,країно?Моя,ненько?
Народе мій,давай-не спи?
Всі збережем країну,неньку,
А я іду і буду йти
Повільно в гору до мети.
ID:
717184
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 09.02.2017 10:26:28
© дата внесення змiн: 09.02.2017 10:26:28
автор: Володимир Олійник
Вкажіть причину вашої скарги
|
