Мені не одинаково сьогодні
Та й вчора вдосталь злився я
Хтось нині носить модні сподні,
Гляди?Усе, як в буржуя.
Хтось дихає пахучим, білим цвітом,
А там журба.Хоч плач, конай?
Вже знову в Сочі буде літом,
А може в Буковелі...Бодай.
Її лице усе поблідло
Останні додирає сподні
І з нею хтось повівся підло
Мені не одинаково сьогодні.
Що робиться, повір, не знаю?
Я розгубивсь, чи не живу?
Країно, ненько, я кохаю
Тобі уклін свій віддаю.
Чи то є глузд, чи то з просоння,
Чи то так холодно.Питаю?
Бо бачу ти така холодна,
А може розтягли тебе, не знаю.
Бо нині глянь.Як сонце світить!
Верба плакуча розпустилась
А ти заплакана, як діти!
Чи може це мені наснилось.
Вже з ранку стану на коліно
Струмком хай потече вино,
Перехрищусь за тебе, Україно,
Повір, мені, не все ОДНО.
30.03.1998р.
