А нині за вікном така зима -
аж дух спирає, аж скобоче в грудях!
І вабить, наче казка, далина,
і ти біжиш туди, і будь шо буде.
Закутуєшся в свіжу заметіль,
пірнаєш у розпушені замети...
А там, а там - і зорі золоті,
і місяць сріблоликий, і комети.
І навіть сонця радісне кубло,
мільйони бджділок пирскають усюди...
Давно зими такої не було,
давно так щиро не всміхались люди.
Не простягали пальці до сніжин,
до зграбних віть, закутаних у іній,
не задивлялись у світла вітрин,
такі чудні і вабно білопінні.
Аж в серці загоряються вогні,
аж дух спирає, аж скобоче в грудях!
Пірнаю, мов дитина, знов у сніг,
щаслива нині, ну а завтра будь що буде.
16.02.17 р.
Дуже гарний пейзаж, такі цікаві порівняння. А у нас вже кілька днів весна, сонце так припікає, що в квартирі +22, а було довгий час +18, і особливий свіжий аромат у повітрі... Справжня насолода теж...
А в нас туман. Уже другий день. І зранку така краса на деревах, що аж перехоплює дух. Мабуть, саме цим і надихнулася.
Хоча весни вже так дуже-дуже хочеться! Може нарешті всякі хворощі пройдуть, а то вже трохи втомили...
Дякую Вам!
