Екзотика у нас – омана.
У нас романтика своя.
У нас легкі, леткі тумани
І срібна в річці течія.
І в глечику вода з криниці
Така солодка, як нектар,
І стиглі яблука-кислиці
До ніг схиляють щедрий дар.
Усе просте, як руки мами,
Що пахнуть завжди молоком,
Не манікюрені ніразу
І шкіра – ніби терпужком.
Які тут пальми та банани,
Що хтось за ними вболіва?!
Є подорожник при дорозі,
Щоб не боліла голова.
І терпко пахне рута-м’ята
І вабить око буйний хміль...
Проста земля, а так багата
І гоїть так сердечний біль.
Проста... І, може, в тім причина?
Когось же вабить „Адідас”.
А мудрий Бог із височини
Спокійно дивиться на нас.
