|
Щодо подій Лютого і Березня в Україні 2017 року.
Нещодавно Україна і українці відсвяткували день добровольця, привітала і влада їх стусанами і черговим приниженням тільки за те, що вони вимагають припинити ганебну торгівлю на крові нашого багатостраждального народу. Маємо те, що маємо?
- Тяжко, коли навкруги чорні круки, кружляють над знесиленим тілом моїм, ледве живим. Тяжко на серці коли бачу страждання і муки, навколо рідних до болю дітей, а світ інших людей мов глухий, мов осліплений світлом яскравого, теплого Сонця, що зневоднює душі завмерлих істот, що звуться людьми.
Тяжко мені...
Тяжко бачити горе і сум вже три роки на спаленій війною землі...
Зневірився я шукати примарне щастя в імлі, на помацки йти в темряві нескінчених коридорах влади, і стукати з острахом у зачинені двері, і вимагати, марно, хоч би якоїсь правди.
Тяжко мені...
Тяжко мені, коли рідні забули, а чужинці забили ногами, а ті хто учора сміявся і хлопав мене по плечу тепер зріклися і ганьблять мене грізно чорними ротами.
Тяжко мені...
По ділам їх впізнаєте ви, по ділам їх, а слова їх ділами обернуться, а діла гірше ніж за полинь... Дай хоч трішки вже спокою, кровний вороже мій, прошу тебе на останок – йди геть, згинь!...
Тяжко мені дивитися, як всі останні ночі і дні, зустрічають тебе моя Рідна Земля Українська з сумом і квітами, на колінах синів твоїх проводжають дорогою у нове життя…
Сумно мені, і лють переповнює груди, що нема у жовнірів, чужинців і наймитів ні совісті ані каяття, за скалічені душі синів твоїх, Вкраїна квітуча моя; продають і плюндрують і б’ють...
Молюся щодня з братами. А чи почуєш молитви мій Боже, в час коли нас узяли в кільце сили зліє, скажені, ворожі? Скажи, чим зарадиш в ці дні?
І хоч тяжко мені; під кулі по пояс в багнюці, в холоднім окопі і ночі і дні, в бліндажі, під обстрілом стікаючий гарячою кров’ю, - захищати тебе рідна мати моя Україна є найвища насолода життя!
Не треба жаліти мене. Як би тяжко не було б мені, не треба жалю, а лише я молю про одне, брати і сестри не забувайте мене після того, як я піду у вічне життя, не лишайте Вкраїну помирати повільно від укусів скажених псів, підіймайтесь на наші місця, настав час вирішальних часів.
Вітай свого рідного сина!
Я йду мій народе!
Підводься!
Вставай!
Слава Україні!!!
ID:
723875
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 16.03.2017 16:24:32
© дата внесення змiн: 16.03.2017 16:35:53
автор: CONSTANTINOPOLIS
Вкажіть причину вашої скарги
|
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724649
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724649
Дякую як завжди. http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724649
