Ми забули про кохання
Ми забули про кохання, потопаючи в турботах,
ми забули про кохання, підкоряючи висоти.
Вже ласкавості немає і романтики життя,
бо в серцях уже згасає, догорає почуття.
Вже не любимо мовчати і дивитись на зірки,
вже не вміємо літати, як омріяні пташки.
Лиш проблеми і незгоди є дверима в цілий світ,
де в чудовую погоду не цвіте душевний цвіт.
Що буде з нами? Що буде з нами?
Думами часто питаю себе.
Наше кохання ввижається снами
- в них поселюся кохати тебе.
Кожен день іде журбою, давши сльози і печаль,
що біду несуть з собою, мов нікого їм не жаль.
Дуже боляче на серці відчувати пустоту,
може час будити сонцем і весною доброту?
Що було з нами, що було з нами?
Варто забути це назавжди.
Час жити далі рік за роками
щоб до кохання щастям дійти.
Віктор Цвіт 13.03.17
