Тихо хлюпочеться річка сріблиста,
В царстві вечірнім в розквіті весни,
Сонце сідає за гори лісисті,
Місячний ріг заблистів в далині.
Захід вдягнувся у стяжку рожеву,
З поля вернувся орач до дітей,
А між березами там за межею,
Пісню любові співа соловей.
Слухає ласкаво пісні глибокії
Західня ясна вечірня зоря,
Дивиться ніжно на зорі далекії,
Вічно всміхається небу земля.
ВЕСНА
Тихо струится река серебристая
В царстве вечернем зеленой весны.
Солнце садится за горы лесистые.
Рог золотой выплывает луны.
Запад подернулся лентою розовой,
Пахарь вернулся в избушку с полей,
И за дорогою в чаще березовой
Песню любви затянул соловей.
Слушает ласково песни глубокие
С запада розовой лентой заря.
С нежностью смотрит на звезды далекие
И улыбается небу земля.
Як знаєте , я маю багато його віршів у перекаді. Кругом правильне ім'я, а тут поморочилось! 
