Як стримати лавину диких слів?
Вона світи засипле болем-снігом.
Безмежна білизна німих світів.
Розсиплемось над нею гучним сміхом.
Над гронами червоної калини.
На білім полотні сліпуча кров.
Просила я уникнути лавини,
Тепер відкопуй в жалощах любов.
.............
Її тендітну в вічній мерзлоті,
Таку чуттєву, ніжну, дивну квітку.
Що квітла в серці завдяки тобі,
Вернути час...немає в нім просвітку.
.............
Як стримати лавину, все зруйнує.
Безмежне море втрачених світів.
А може там в глибинах ще квітує,
Та дивна квітка щирих почуттів...
Відчуваю твій біль...
