Обробка твору М.Забіли
«Минулися мої ходи»
Минулися мої ходи через огороди,
Минулися мої лази через перелази.
Лихо мені, горе мені, молодій дівчині:
Чорні брови козацькі завдали кручини.
Другим щастя і кохання, а я тільки плачу,
Сльозам, горю, непокою і кінця не бачу.
Мене милий чорнобривий, на лихо, не любе;
Суше мене, псує мене, дарма серце губе.
Я до його, він од мене,— не слухає мови;
Та цур тобі, біжи собі, остав тільки брови!
Любить стала, сумно стало. Коли ж краще стане?
Може тоді, коли врода дівоча зав’яне.
Літа мої молоді біжать, летять марно;
Почекайте, не втікайте, може, буде гарно.
Може, брови козацькії колись мої будуть,
Тоді очі, карі очі плакати не будуть.
Сум як море кінець має, прийде кінець горю.
Де ти милий чорнобривий, я до тебе молю:
Не вагайся, не цурайся, що то заважає?
Розвій моє тяжке горе. Я тебе бажаю.
02.02.2015
