Немов гончар, що обертає круг,
Я загубився у собі.
Я - весь печаль, я - плин і рух,
Нащадок тисячі рабів.
Моя земля, важка і чорна,
В собі ховає таїну.
Вона - розтерзана й голодна,
І призвичаєна до сну.
Вона забута і забита.
В диму радянських цигарок
Така собі нова Лоліта,
Спресована з чужих чуток.
Яка вона справжня? Хто знає?
Чим вона дише і живе?
Країна ця - окраєць раю,
Що вічно стогне і реве.
Пливе у даль новим ковчегом,
Котлом амбіцій та племен.
Країна ця - конструктор "Lego"
Із тисяч жил і сотень вен.
Немов гончар, що крутить обруч,
Штовха планету обіруч.
Я - лиш ілюзія і покруч,
Я - пасинок Дніпрових круч.
