Дві сестри
Нас єднають миті у житті
і про них ніколи не забути,
хоч любов вже інша в почутті
не бажає про минуле чути.
Ви для мене будете завжди,
тими лиш, якими вас зустрів,
бо любов залишила сліди,
що не захолонуть від вітрів.
Дві сестри, дві зорі,
дві весняні квітки в полі,
що цвітуть для всіх доріг
як палкі, солодкі долі.
Щастям усміхається душа,
коли бачу хоч когось із вас,
та думкам проведена межа,
за якою стіни ставить час.
Хоч ми не здружились, не сплелись
радість всю ховаючи в собі,
може ще не пізно і колись
ще прийдуть відлигою в журбі.
Дві сестри, два світи,
що ведуть теплом до саду,
щоб із ними зацвісти
дружбою міцною радо.
Віктор Цвіт 08.11.17
