Чомусь нема історії Дашави,
Й ніхто не пише й в теперішні дні, Невже
Невже забулась її давня слава
І всі багатства щедрої землі.
В її масиві були заводи
І хімпостач, і МТС,
І милі кутики природи,
І геовишка до небес.
Була лікарня районова
І споживспілка, й дім кіно.
А ти й тепер не гонорова,
Хоча вже місто, не село.
Росла пшениця й сільпродукти
І цегла, й плитка, сажа, й хліб.
Вони давали надприбутки
І прославляли людський рід.
Ти не село, моя Дашаво.
В тебе, як місті, усе є.
Я не кажу, повір, лукаво,
Що кожен кутик твій цвіте.
Із твоїх стін йдуть музиканти,
А скільки вчених є також.
Багата ти на всі таланти,
Тому й пишатись тобі мож.
До нині можеш і гордитись
За те усе, що в тебе є.
А що вартує подивитись
На ту підземку, що живе.
Вона гуде безперебійно,
Бо дні і ночі газ дає.
Але крім того ще надійно
Запаси газу береже.
Яка ж велика і багата
Наша Дашава наяву.
Гляньте, як писанка і хата
У неї кожна і в ряду.
Усе у неї, все, як в місті:
І вулиці, і тротуар,
І школи, й пошта - все на місці,
Та й в магазинах є товар.
Є дитсадки й дитячі ясла,
Палац культури й стадіон.
Й церковця Божа світла, ясна,
Все є - чим славить й регіон.
То розцвітай й мужній, Дашаво!
Ушир і ввись іще рости.
Свою традицію у славу
Й в віхи історії неси.
Я думаю, що ще напишуть
Усю історію твою.
Тебе без книги не залишуть,
Піднімуть істину давню.
ID:
761710
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 22.11.2017 15:23:14
© дата внесення змiн: 22.11.2017 15:23:14
автор: Дашавський поет
Вкажіть причину вашої скарги
|
