Присвячується коханій дружині та усім українським чарівним жінкам.
Ти збирала росу у долоні,
Коли папороть-квітка цвіла!
Моє серце у тебе в полоні,
Ти мене за собою звала…
Я піду туди за тобою…,
В ті далекі, безмежні світи
Там де ти…!
Ці чарівні стежинки
Яскравій любові,
Як золото…,
В коси дівочі вплела!
І в казковому місячнім сяйві,
Де у квітах луги і поля…!
Ти мене напоїла коханням…,
Зіронька ніжна, єдина моя!
Над кришталевій, в тумані, рікою
Розстелилась ранкова зоря!
З твоїх рук умиваюсь…,
Тією росою!
Що з живою водою джерела…
А в чистім небі рожевім,
Над нами…,
Об’єдналося наше життя!
Там два лебедя білих разом…,
Літають…
Вони - то любов!
Ти і я…
Ти збирала росу у долоні,
Коли папороть-квітка цвіла!
Моє серце у тебе в полоні,
Ти мене за собою звала…
Я піду туди за тобою…,
В ті далекі, безмежні світаи.
Там де ти…!
Ці чарівні стежинки
Яскравій любові,
Як золото…,
В коси дівочі вплела!
17 грудня, 2017 рік
