Літній теплий дощик на вулиці,
Кава і капці, що гріють ноги,
А хтось своє щастя знаходить у музиці,
Когось манять дальні дороги.
А я люблю коли радіо голосно,
Люблю танцювати на кухні,
Коли щасливий так, що аж болісно
Сміятись , бо щоки луснуть.
І все одно , що там скаже хтось збоку,
Начхати на те , що я божевільна.
А я люблю свято не раз на півроку,
Сама собі сценарист , я вільна!
І ти не слухай , ти чуєш, не слухай!
Усе відпусти , бо воно не варте ,
А те , що втрачаєш , піде нехай!
Услід посміхнись, то лиш долі жарти.
