Дворами ходить ніченька,
Пускає тьму з обійми.
Стуляють діти віченьки,
Їх сон бере в обійми.
Лиш Оля кривить ротика,
Кричить, немов кондуктор.
- Не хочу спати, котика
Подайте чи конструктор.
Матуся просить:
- Донечко,
Вже очі час стуляти.
Побігло спати сонечко
До хати за Карпати.
- Не будеш маму слухати,
Вовчок прийде до хати.
Почне волосся нюхати
І зуби виставляти.
- Я не боюсь зубатого.
Конструктор швидше дайте
Чи котика хвостатого.
І сном не набридайте.
Спи, в сні уже худоба є,
Дерева, квіти, трави.
Бо прилетить, подзьобає
Тебе орел двоглавий.
- Я не боюсь двоглавого.
Мене ним не лякайте.
Кота мені рудавого
Чи гру якусь подайте.
За двері вийшла мати но,
Завив протяжно, низько
Вітер в дворі.
- Я спатиму!
Лиш не гуди, вітриську!
