Доброго дня, Володимир!
Довго думала, чи відповідати тобі на твій лист-оповідання. І все так вирішила написати, бо в ньому багато неточності, неправдоподібного, але написано щиро, з любов'ю і пошаною до мене. Небагато жінок можуть прочитати скільки хорошого, ніжного про себе та ще й через 55 років.
Отже, по-перше, у мене день народження не 14 січня, а 15. По-друге, у мого брата і сестри теж була вища освіта, тому моя мама не могла сказати - "Хоч би Оля була вибилася в люди, не заважай їй".
А тепер про головне. Ти пишеш, що б ти мені дав із своїм учительським дипломом, із такою мізерною зарплатою? А хіба головне була професія, зарплата, якщо люблять один одного?
У тебе зі мною було не роздільне кохання. Ти багато видумав, ти хотів щоб було так, як ти мріяв. У мене був хлопець, ми зустрічались, ми кохали один одного, а коли довелось на деякий час розлучитись, я поїхала по направленню на роботу в Білоцерківський район, а він залишився працювати у Києві, виявилось, що ми не можемо жити один без одного. І коли я зустріла Гришу, ми зрозуміли, що створені один для одного.
У нього не було ніякої професії, він служив у армії (в Німеччині, на той час 3 роки), а після армії поїхав у Київ до брата, влаштувався на роботу на завод "Арсенал", щоб заробити гроші на костюм на весілля і на обручки (був фрезерувальником, я виймала з його ручок опилки, не знаю, чому вони працювали без рукавичок). А коли ми одружилися, він поїхав у м. Курськ і поступив в авіаційне училище, а я жила у його батьків, потім народилася Людочка. Я працювала спочатку вчителем математики, а згодом призначили мене заступником директора по навчальній роботі. Через 4 роки Гриша закінчив училище, отримав призначення в Черкаський аеропорт, де пропрацював 40 років, а я в школі.
Володя, я вдячна тобі за створений мій образ красуні (я не є такою), за такі хороші слова про мене, але заспокойся, живи своїм життям. У тебе (за твоїми словами) чудова дружина, з якою ви відсвяткували золоте весілля, прекрасні донечки, внучки і правнучка. Що ще треба? Живи і радій!
Дума, що ти хороший батько, дідусь і звичайно ж уважний, добрий чоловік, який любить і поважає свою дружину. Як це добре, що ви разом, кругом і завжди допомагаєте один одному, радитесь в усьому. Немає більшого щастя бути разом уже в похилому віці, підтримувати і радіти, спостерігаючи як живуть діти, внуки, правнуки.
Тому, я бажаю вам добра, сімейного благополуччя, здоров'я, добробуту, вам і вашим дітям, миру і спокою в сім'ї і державі.
Володя, у кожного своя доля, від нас це не залежить. Як склалось, так і нехай буде. Я була щаслива, ти ж це хочеш почути? Живу своїми спогадами, сумую, плачу за Гришою, але є донечка, внучка - це частина його. За це я вдячна долі і Богу. З Гришою я розмовляю, раджусь в усьому, він зі мною весь час. Це допомагає мені жити.
Вибач, що можливо я тебе образила своїми словами чи відвертістю.
Дівчина з минулого.....
ID:
814832
ТИП: Інше
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.11.2018 13:33:14
© дата внесення змiн: 04.07.2021 21:27:26
автор: САВИЧ
Вкажіть причину вашої скарги
|
