Ми на краю прірви,
Вирви серце, вирви,
Доки ще не пізно.
І я прошу, визнай,
Що ми надчутливі.
Подаруєм зливі
Наше серце дике,
Вільне і велике –
Злива біль наш змиє.
Обвивають змії
Сонячні долини,
Серцем стиглим лину
Під покровом ночі.
Я дивлюся в очі –
Бачу в них глибини,
У яких загину,
У яких зав’язну,
Безнадійний в’язень
Світу без ілюзій.
Ми – найліпші друзі
Чи близькі коханці?
Після ночі вранці
Сонце знову вийде.
Подивись на південь –
Я уся у сяйві,
Місяцем осяйна,
Я уся у світлі,
Легша за повітря,
Наче пір’я пташки.
Надзвичайно важко
Так тебе кохати,
Начебто вдихати
Вітер у легені.
Болю повні жмені
Легко відпускаю.
І тебе немає.
І мене немає.
Все летить в безодню.
Вільні відсьогодні,
Вільні аж до крику.
Хай розтоплять кригу
Березня обійми.
Вийми серце, вийми –
Хай собі літає
Понад небокраєм,
Понад краєм прірви.
Вирви серце, вирви,
Доки ще не пізно,
І придумай пісню
Вічну і натхнену
Для сердець стражденних
Про кохання й Відень.
…
Подивись на південь –
Я уся у сяйві,
Зорями осяйна.
Я уся у світлі,
Легша за повітря,
Наче сонця обрис –
Занотуй цей образ,
Темряву і мрію,
Зупини, як фото.
Це і є свобода.
Це і є надія.
13.02.2016/25.02.2018
Чудово!!! 
