* * *
Дніпра і Лаври
стане нам не вистачати,
Як Дух знесе старі світські
сади,
Рікам сердець, що омивають
всепочаток,
Ввіллє живої свіжої води.
Во оні літа йдіте Слово зустрічати:
Там йде сльоза, що потече
з моїх очей,
Стане – і Дніпр дибою
протече,
Щоб уклонитися Марії, де Початок.
Мій просвітліє розум
в ярі дні,
І Дух зійде на серце
в вишній силі.
І мов поїздка у ліси
у тиху милість,
Буде смиренність розлягатися в мені.
Що й річечок вслухання у лісах
Стиха сплакнуть прожилки
у низин,
Що Лавра у верхів’ї –
то краса.
Христос є м’якосердий
скрізь один…
04.04.2004
