В недобрий час женився я,
Десь так у травні місяці.
Була ж судьба невольная -
Не раз хотів повіситься.
Корився я у всьому їй,
Ярмо тягнув безмовно.
Але прийшов кінець жоні -
перенеслась небога.
Не двадцять днів, а двадцять літ,
удвох проживши, разом,
вона пішла, лишивши світ,
куда - не скажеш зразу...
Я так хотів би відгадать
Про потойбіччя тайну,
щоб після смерті не здибать
дружину надзвичайну!
Здійснив, як треба, весь обряд,
похоронив - все гідно.
Та сумнів є, що чорт навряд,
таки забрав покійну.
Вона, гадаю, є в раю...
І в переливах грому
я грізний гуркіт впізнаю,
давно мені знайомий.
Оригінал
Роберт Бёрнс "СЧАСТЛИВЫЙ ВДОВЕЦ"
В недобрый час я взял жену,
В начале мая месяца,
И, много лет живя в плену,
Не раз мечтал повеситься.
Я был во всем покорен ей
И нес безмолвно бремя.
Но, наконец, жене моей
Пришло скончаться время.
Не двадцать дней, а двадцать лет
Прожив со мной совместно,
Она ушла, покинув свет,
Куда - мне неизвестно...
Я так хотел бы разгадать
Загробной жизни тайну,
Чтоб после смерти нам опять
Не встретиться случайно!
Я совершил над ней обряд -
Похоронил достойно.
Боюсь, что черт не принял в ад
Моей жены покойной.
Она, я думаю, в раю...
Порой в раскатах грома
Я грозный грохот узнаю,
Мне издавна знакомый!
От і почуємо 
Дякую Вам! 
А робота відмінна! 
