А я тебе повсюди вже шукала,
по всіх кутках чужих великих міст,
я поміж душ обвітрених блукала,
така вже доля і такий мій хист,
шукать кохання, де його немає,
хотіти щастя, де й не пахне ним,
ловити радість з тим, хто не бажає
вдихати від печалі гіркий дим.
Шукала я і серед гір далеких,
вдивляючись в вершини снігові,
я десь блукала між стежок нелегких
а рух вперед, то - кроки кругові.
Це стало ясно, коли знов на очі
траплялись ті ж пейзажі і тіла,
одні й ті ж сни приходили щоночі
й усвідомлення, що я вже тут була.
-
А потім я збагнула: не шукати треба,
не чекати часу, коли хтось тебе знайде,
радіти ночі й дню, почати жить для себе
і не помітиш як щастя і любов прийде.
