Коли струна осіння забринить,
А сіроокі дні залистопадять,
Озимина, мов рута, заврунить,
Готова до весни під снігом спати.
Тоді скупіє сонечко теплом,
Дощі землі води наллють у жмені,
У ліс загляне вітер-бурелом,
Обувши ноги в чарівні стремЕна.
Коли ж почне дерева вивертать,
Поставить на ребро чорні сплетіння.
То дощ на них, то сонце прогляда,
Цілуючи обмите ним коріння.
Змарніють лісосмуги – край полів,
Бо на плечах – важке осіннє небо,
Опустять довгі коси до землі
Заплакані, ледь пожовтілі верби.
2.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
стремена́ - стреме́на. Варто уточнити і поставити наголос.
чорні на ребро - інверсія, але тут виправдана.
і виціловує - цілуючи.
їх - їхніх, спробуйте втулити.
Змарніють лісосмуги край полів.
довгі коси, оскільки дивні - скоріше неприродні.
Якщо я правий , з Вас
Чудову картинку намалювали:
Змарніють лісосмуги – край полів –
На їх плечах – важке осіннє небо,
Опустять дивні коси до землі
Заплакані, ледь пожовтілі верби.
, з Вас 
Чудову картинку намалювали:
Опустять довгі коси до землі
