Забудьте про зойки й плачі,
Згадайте якого ми роду!
Спрямовує ворог мечі,
Укотре, в бік мого народу,
То ж плакати зараз не час,
(Чи вдів і сиріт нам бракує?..).
Якщо лізе нечисть на нас,
Надія на глузд її — всує.
Гуртуймося всі як один
Щоб відсіч загарбнику дати!
"Азарту" додав їм НАШ Крим,
То ж "спесь" зіб'ють наші солдати!
Хтось гречку уже закупив,
Щоб люду "задарма" роздати...
Невже нам бракує цих "див",
Бігбордів, брехні із плакатів?..
Коли за парканом біда,
А глузд загубив дехто в хаті,
(Їм корпоративів шкода
І свята різдвяні втрачати...),
Таких "на гостину" вести
До вдів і сиріт по країні,
Давати читати листи
Зі Сходу, що нині в руїні...
Комусь феєрверки "печуть",
Без них бач йому не прожити...
Згадаймо життя свого суть —
Свій Край берегти і любити!
Щоб дітям і внукам його
У спадок колись передати,
Й надалі в народу мого
Від старості мерли солдати.
Якби ти знала, Любонько, як важко жити серед асимільованих співмістян! Послухаєш таких - і розпач бере: де той глузд?
Патара відповів на коментар Фотиния, 04.12.2018 - 20:47
Можу лише собі уявити... От думаю собі чи колись дійде чи це вже хронічне?..Люблю Вас, Світланко, тримайтеся. А коли буде важкувато, згадайте що Вас любить затята бандерівка.
Молюся, щоб наш народ зрозумів хто достойний бути Президентом! Вживаючи розум, зможемо вртимати нашу незалежність! Порівняймо всіх дотеперішніх і теперішнього! Дії говорять самі за себе!
Гарний роз'яснюючий вірш! Поменше плакати над своїми "бідами", а побільше думати про ДЕРЖАВУ!
Патара відповів на коментар горлиця, 28.11.2018 - 17:44
Якби ти знала, Любонько, як важко жити серед асимільованих співмістян! 
Послухаєш таких - і розпач бере: де той глузд? 
