(Присвячую борцям за незалежність України – сімейній парі Олександру та Валентині Лук’яненкам. Це брат та невістка всім відомого патріота-націоналіста Героя України Левка Лук'яненка.Вірш написаний під впливом прочитаної книги спогадів Олександра Лук'яненка про події, що відбувалися у Чернігові у 80-90-х роках)
Енергії людській нема кінця,
Якщо вона – із роду в рід – в крові,
Без неї не буває і борця.
Крізь покоління Бог її провів.
Вона і він – гілки одного древа –
В коротке слово вилились – сім’я,
Життя їх – біг без права на перерву,
А в душах – діти, воля, біль, земля!
Вона і він – такі і схожі,й різні –
Пили з одного келиха любов,
Старалися устигнуть, щоб не пізно.
Вів не по стежці – по стерні їх Бог!
Кололи вони ноги, тіло, душі,
Та кликала обох одна зоря,
Адже серця були в них не байдужі,
Не вміли вони владі козирять.
І хто те зна, чи мала б Україна
Ту волю, що із душ їх проросла?
Не вміло жить в неволі їх коріння,
Тож Бог дорогу боротьби прослав.
За воленьку життя уже поклали
Борці під Крутами, в Холодному Яру,
УПА, 60-десятниківські плани –
Все вилилося у Народний рух!
Пройшли через підслушки і наруги,
І КДБ-шні обшуки, й суди…
Усе було: і підла зрада друга,
Та боротьбу їх Бог сам освятив.
Життя пробігло кіньми вороними…
Він відійшов. Із Правдою – вона!
Пишатись мала б Україна ними,
Цвісти, та знову… кривда, зло, війна…
Й так хочеться, щоби діждалась плати
З великим серцем горда жінка ця,
Щоби могла вона спокійно спати,
Із нелегкою долею борця,
З корінням білоруським – УКРАЇНКА,
І пам’ять про минуле щоб не згіркла.
3.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
Як хочеться, щоб в країні кожна чесна, працьовита людина могла жити щасливо. Щоб закінчились всіляки проблеми, постійна боротьба і засяяло сонце, мир і радість. Дякую за поезію.
