Важко назвати боєм ситуацію на війні у Донбасі, коли українські вояки, виконуючи Мінські домовленості, позбавлені права наступати, стріляти, а лише не пускають ворога вглиб України.
Донбас. Війна. Зима кипить морозом.
Конає під вогнем гарячим сніг.
Шле воїнам Росія не погрози –
Снаряди, міни падають до ніг.
Й регоче знахабніла смерть у вічі:
І зліва, й справа, чи заходить в тил.
І кожен зна: не можна вмерти двічі,
Й про себе шепче: «Господи, прости!
Прости мій гріх – любов до України –
Я не бажаю іншої землі.
Тут вечір тоне в пісні солов’їній
І жайвір міря з неба шир полів….
Це тут мене скупала вперше злива,
Й на вальс кохану вперше запросив,
І сонечко тут сяє особливо,
І запах неповторний у роси…»
За мить життя промчало… кадр за кадром…
Хороше і не зовсім – до дрібниць…
На цей раз в їх руках – козирна карта –
Ніхто з бійців не втрапив до труни.
11.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
Отож, Сонечко ...такі рошенівські домовленості...хтось заробляє бабло на торгівлі з терористами, а хтось гине за те, щоб та торгівля і далі продовжувалася...свої на пропускних пунктах з перетинаючих контрольну смугу капусту косять, а усі інші по болотах і під обстрілом в бліндажах гниють...
У кожнім істиннім слові біль і журба що нині хвилює тривожить кожного українця коли нарешті закінчиться кровава війна щоб виплітати вінець Україні із солодкого слівця.💔😢🌞
...такі рошенівські домовленості...хтось заробляє бабло на торгівлі з терористами, а хтось гине за те, щоб та торгівля і далі продовжувалася...свої на пропускних пунктах з перетинаючих контрольну смугу капусту косять, а усі інші по болотах і під обстрілом в бліндажах гниють... 
