Якось так...заблудилась в словах,
Не змогла в слушну мить підібрати.
Чи невчасно я вийшла на шлях,
Чи втомилась дорогу шукати.
Своє поле ще не перейшла,
Свою ниву іще не зорала...
Розгубила усе, що знайшла,
Щось забула, та дещо пізнала.
Це не просто, не легко, на жаль,
Голіруч новий світ будувати.
Побороти невдачі й печаль,
Чорні хмари з небес розігнати.
...Не кажіть - це тобі повезло!
(Чи правдивіше - поталанило)...
Я сама викорінюю зло,
Що довкола так рясно вродило.
Переможу і перероблю,
Це ж не вперше, я добре це знаю!
Повноцінно живу і люблю!
І щасливою бути бажаю!
Авжеж! З дружньою підтримкою - хоч на край світу! 
