Я голос більше твій ніколи не почую
І затишок в обіймах не знайду.
Всім тілом і душею я нудьгую,
І щиро й ніжно я тебе люблю.
Прийде колись весна ясна і світла
Я з посмішкою з квітами прийду,
Із радістю чекати буду літа
Згадаю весело я посмішку твою.
Мені шкода, що я не попрощалась,
Не пригорнулась до твоїх обійм
До тебе серце моє рвалось,
Но доля не здійснила моїх мрій.
Но що б не сталось ти зі мною поряд,
В мені живе коріння твоїх дум.
Несу в душі очей блакитних погляд
Та за тобою, рідна моя, сум.
