Гуркоче грім, здригається земля,
І сіре небо знов ридає,
-Невже,- питаю його я
І небо щастя не знає?!
Вкривають його лоно хмари,
Сховалося сонце за ними,
Не в силі тепер його чари,
За хмарами вони густими.
І плаче небо, ридає,
Сльози його все течуть,
Щастя тоді лише знає,
Як люди у мирі живуть.