я вас люблю,
чи це лише здається?
ми з вами не стрічались у житті...
а, може, ви
є згадкою у серці,
якому знов бракує почуттів?
а, може, ви
незрима світу пташка,
лоскочете крильми мою любов?
а, може, ви
в густій траві ромашка,
яку, на жаль, я так і не знайшов?
а, може, ні
і ми, таки, знайомі
і голос ваш прокинувся в мені,
немов вулкан
він зрушив нерухомі
зі спогадів споруди кам'яні...
і я згадав,
як стрілися у барі,
ви з квітами на сцені, я - в тіні
дивився в очі
глибокі, темно-карі,
а потім образ зник удалині.
відчув на серці
смак джину гіркуватий,
який у барі пив на самоті,
лишився голос
тепленький і кудлатий,
що вплів нитки у серденько густі.
його я чую,
мене він зігріває
і вовною лоскоче почуття,
в душі щоночі
ваш образ вишиває
коханням із минулого життя...
***