Тривоги полохливі, гайда спати,
хай вас пригорне тепла літня ніч.
Думки, як птахи голосні й крилаті,
летіть собі спокійно навсібіч.
Нас вчили змалку виразно читати,
писати вправно і без помилок
рівняння, теореми, тести, дати,
шкільні завдання вчити на зубок.
Ніхто, ніколи нас не вчив л і т а т и
і вірити, що так можливо теж:
злетіти ввись з кута своєї хати
або зі шпиля стародавніх веж!
В усі часи людей манило небо:
там справжній простір, воля і політ,
там відчуття свободи, в ній потреба
душі в жаданні зрозуміти світ.
Який ти, Світе, і твої закони?
Уявний, різний, в кожного ти свій.
Ми тут вчимось долати перепони,
щоб втілити в буття найкращі з мрій.
Ми прагнемо надійності в усьому...
життя ж не раз наш човник похитне.
Відлуння вторить вічну аксіому:
“Живи щасливо, бо життя одне!”
Таня СВІТЛА
11.2019 р.
своєрідний урок справжнього польоту!) гарно. трішки заскладним видалось речення про душу і жадання. слово «назнамо» в українській зустріла вперше. припускаю, що воно може бути вживане у якійсь конкретній місцевості, тобто, як діалектизм
СПАСИБО ВАМ,МИЛОЕ СОЛНЫШКО!!)) 
