Присвячую герою-чернігівцю Андрію Шанському.
На цвинтарі у «Яцево» (Чернігів) напис на пам’ятникові « Герой АТО Андрій Миколайович Шанський (27.06.1979 – 5.09.2014)» і слова:
«Я хочу, щоб ви пам’ятали не тільки мої справи, а й мою душу».
Чи не парадокси доля
Частенько підносить нам:
В Гранітному*, вже відомім,
Палає-гримить війна.
Уперше там світ стривожив
Андрійко і… там поліг…
Чому ж ти, Великий Боже,
Його врятувать не зміг?
Чи може, тому, що душу
Мав ангельську чоловік?
Любили його всі дуже.
Короткий в героя вік.
Він землю любив, як матір,
Не міг ворогам віддать,
Вмів долю в руках тримати,
Не знав, що таке ридать.
Характер мав теж гранітний –
Спецназу й Косова гарт –
Належачи до еліти,
Старався всюди встигать.
Майдану рік, той вогненний,
Останнім для нього став.
Аж кров закипала в венах –
Тяжкий був душевний стан…
Не славою він себе тішив,
Хоч мир на плечах тримав,
Був там, де найгарячіше –
Таку, бач, породу мав.
Де Кальміус швидкоплинний
Ніс кров українську вдаль,
У чорному попелі ниви,
Там Шанський життя віддав
За друзів, за Україну
(На себе прийняв вогонь),
Щоби не жить на колінах.
Й спинилося серце його…
І крикнув «Калаш» до Андрія:
«Ти ж надто любив життя!
Хто вкрав твої світлі мрії?
Не жив же ще до пуття!»
І вірити не хотілось,
Але ж війна є війна…
Й душа в небеса злетіла,
Світить щоб зорею нам.
Вдяглась у печаль Вкраїна,
Зчорнів синій небокрай…
Синочка стрів на колінах
Чернігів – Сіверський край.
Донбас іще наш палає,
А в нім і… людські життя.
Андрія ж зоря над краєм
Наш мир береже й буття.
20.11.2019.
* – населений пункт у Донецькій обл.
Ганна Верес (Демиденко).
