Нещасний ранок.. рання мить..
Болить.. щемить.. душа пече..
У грудях полум’я кипить..
не сльози, кров з очей тече.
Куди подітися нате?
Думки розумні де ви ділись?
В підніжжі руно золоте,
а над столом отим наїлись.
Чи кривожери ви? Чи хто?
У вас знімають із плечей
пошите янголом пальто
для гріхом зроблених людей.
І ви лишаєтесь забуті..
одні.. самотні.. голі.
Брехнею.. зрадою укуті..
без шансу.. сили й волі.
