В полини закотилось літо,
І нема вороття вже звідти.
Ой, нема вороття, ой, немає,
А вже осінь пливе понад краєм.
Я шукаю його, шукаю,
Ще до осені не звикаю,
Стежечки ті густі, полинові,
Не повернеться літечко знову.
Так і юність вернуть несила.
Осінь котиться вже до сина,
Скроні вибілить сріблом-снігом,
Хоч хлоп’ям ще недавно бігав.
І ні в кого немає змоги,
Повернути життя дороги,
Але формула всім відома,
Що воно підкоряється долі.
18.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
