Знаків оклику в'язку я дневі несу на долонях.
Чом би й ні? В дім зайшов він, повіки моі розтулив.
Каву в джезві запарив, цілунки залишив на скронях,
Кинув в вухо "люблю", орхідею в вазоні підлив.
Побажав мені успіху, мило всміхнувся і вибіг.
В нього справ - не злічити, усяких - приємних і ні:
Напоіти поля, промінь кинути квітці і рибі,
А комусь передати в конверті і вістки сумні.
Мені радість приніс, п'ю ковтками її я неспішно.
Після кожної порції коми в горлянці кладу.
Світ до серця тулю свого, тямлю, святий він і грішний,
Та до щастя собі і йому прокладаю ходу.
14.07.19
Дякую. І вам!!! 
